Віра стояла як в воду опущена. Вибір у неї був невеликий — або заміж за нелюба, або гаnьба на все село.

0
2

Віра гі рко пл акала і тихо бурмотіла собі під ні с: — Що ж тепер буде, мамочко? Бо же, який со ром … Все село буде обмовляти і насміхатися, що наречений на весілля не приїхав. Краще під землю провалитися, ніж людям в очі дивитися. — Не плач, Веруня, як-то буде, — заспокоювала мама дочка як могла, а у самій в голові крутилися різні думки. Пізніше жінку осяяло. — Петро! — гукнула сусіда. — Поїхали на вокзал до ранкового поїзда. — Без про блем, — відповів сусід — Для тебе, Надія Федорівна, хоч зірку з неба. Жінка голосно гримнула передніми дверцятами автомобіля, і як можна зручніше всілася. — Зараз будемо шукати моїй Вірі нареченого, — промовила вона цілком серйозно. Петро здивовано на неї подивився: — Ти жартуєш? Думаєш, що знайдеться доброволець? — А чому б і ні? Я йому досить заплачу, а гроші люблять всі. Надія Федорівна впевненою ходою попрямувала на перон до прибулого поїзда. Підійшла до двох хороших хлопців, перекинулася парою трійкою сл ів з ними, а через хвилину вже вела їх до авто. — Петро, їдемо в магазин, — сказала вона.

— Придбаємо костюми для нареченого і його друзів. — А док ументи у нього є? — посміхнувся Петро. — Все є, все в порядку! — вирвалося у Надії Федорівни. — Це мій майбутній зять Євген і його свідок Назар. — Тільки подивіться, наречений вже тут! — заспівали гості. — Ура! Нарешті! Віра радісно вискочила з дверей і зупинилася на місці: з автомобіля Петра вийшли зовсім незнайомі їй молодики. Мама обняла її і відвела за машину: — Це Євген. Або ти зараз виходиш заміж за нього, і через деякий час ви тихенько розлучайтеся, або ж сор ом і плітки будуть ходити за тобою ціле життя. Вибирай швидко.Віра і слова вимовити не змогла, лише кивнула головою, а ще за хвилину на її запла кані обличчі сяяла усмішка. Весілля вдалося, гуляли по всьому селу до ранку. Євген відразу ж увійшов в свою роль. Коли, нарешті, гості розійшлися по своїх домівках, Віра простягнула руку Євгену і отетеріла від ніжності, з якою вимовила своє «Спасибі. Ти мене так виручив ».

І слі дом до цих слів, повним серйозності тоном додала: — Не переживай, нас розведуть дуже швидко. — А я і не планую розлучатися, — ствердно сказав Євген. — Навпаки, я хочу ближче з тобою познайомитися. Такого Віра ніяк не очікувала. — Ось як! Ну і ну! — промовила вона. — Один клявся у вічній любові і зник, а зовсім чужий життя прожити хоче зі мною … — Як це зовсім чужий? — з образою сказав Євген. — Ти мені, Віра, з першого погляду сподобалася. — Та ти ж … — злобно крикнула наречена, але хлопець її перебив. — З сьогоднішнього дня я твій чоловік. Знаєш, моя мама все життя хвилювалася, що я ніколи не одружуся і не знайду свою долю, а я лише їй відповідав, що моя доля мене сама знайде. Як бачиш, так і сталося. Думаєш, я так просто опущу руки? Можеш відразу не відповідати, а спершу добре подумай. Ось Веруня і подумала. Думала майже 25 років, що аж трьох дітей виростити встигли і живуть з Євгеном душа в душу. А Надія Федорівна все ніяк повірити не може в те, що можливий со ром на все село обернувся для її дочки щастям на все життя!