Світлана йшла по дорозі. Від сліз вона не бачила, куди йде. Сьогодні підтвердився діагноз її дочки Віти. Але в той день їй судилося врятувати життя іншої дівчинки …

0
0

Світлана йшла по дорозі. Від сліз вона не бачила куди йде. Сьогодні підтвердився дiaгноз її дочки Віти. Онк-0логі. Скільки надій було на швидке одужання. Але немає, надії марні. Лікар повідомив, що потрібні гроші. Є один онкол0г, який може вилікувати Віту. Але у нього чергу, потрапити нереально. А записатися, то лише десь через півроку вони зможуть потрапити до нього. Така перспектива не підходила для Світлани. Поруч з дорогою стояла церква. Дівчина несміливо ступила на поріг. Вона не знала, як себе вести там. Тому стояла, дивилася на інших. Вони щось шепотіли, дивлячись на святі ікони. Світлана почала пошепки благати бога, щоб допоміг їй вилікувати дочку. Адже вона маленька, їй ще тільки п’ять років. Від того, що побула в церкві, чи можливо щось інше, але Світлана йшла додому з упевненістю, що з Вітою все буде в порядку. На наступний день вона йшла в лікарню. Поруч з нею дівчинка побігла на дорогу за м’ячем. Світлана ледь встигла схопити дівчинку за руку, як поруч промчала машина на великій швидкості. М’яч лежав роздавлений. З дівчинкою все гаразд. Тільки вони удвох не втрималися на ногах і впали. Добре, що Світлана міцно тримала маленьку, і вона впала на неї.

Дівчинка заплакала, а до них наближався чоловік. Він допоміг піднятися обом, взяв дочку на руки, почав заспокоювати. Казав: зробить все, що їй потрібно. Дівчина невесело усміхнулася. — Навряд чи допоможете. І пішла в лікарню до Віті. Назустріч їй йшла медсестра, яка працює на тому поверсі, де лежить дочка Світлани. У вікно вона бачила все, що відбулося за лічені хвилини. Наташа зупинила дівчину і запитала, про що вони говорили. Потім повідомила, що це і є той лікар, який їм потрібен. Медсестра наполягала, щоб Світлана йшла до нього і просила подивитися її дочку. Це той єдиний шанс, який дається раз в житті. Світлана вже знала, як звуть лікаря, тому покликала його, як тільки побачила в коридорі. Віталій Петрович дізнався її, підійшов з щирою посмішкою і знову дякував за порятунок його дочки. — Врятуйте мою дочку, — прошепотіла Світлана. Згодом, коли всі труднощі були позаду, дівчина думала. Є, все-таки, Бог на світі. Вона просила допомоги. І він дав її як раз в ту хвилину, щоб врятувати дочку Віталія Петровича. А він врятував її Віту. Дівчинка одужала. Вони ще довго будуть ходити, здавати аналізи. Але страшне позаду. Попереду їх чекає світле майбутнє. Зараз Світлана часто заходить до церкви. Дякує Богові, що допоміг їй.