Це неймовірно душевна історія — про маму. Сталася вона в 80-ті роки

0
0

В нашому селі жила дуже хороша і дружна сім’я. Це була сім’я Фролових. Було у них п’ятеро синів. Батько багато працював для того, щоб у його дружини і дітей було все. А потім він несподівано пішов з життя.Всі турботи про дітей лягли на тендітні плечі Катерини Семенівни. Вона дуже багато працювала для того, щоб її діти ні в чому не мали потреби.Катерина Семенівна вставала на світанку і лягала спати опівночі. Рано вранці вона встигала приготувати сніданок для своїх синів і відправити їх в школу. А потім сама поспішала на роботу.Йшли роки. Сини виросли, закінчили школу, стали вчитися далі. Мати їм завжди в усьому допомагала.

Потім сини одружилися, у них з’явилися свої діти. Катерина Семенівна допомагала няньчити і онуків. Працювала не покладаючи рук. Але прийшов час, коли вона хвор іти сильно стала. Важ ка праця протягом багатьох років не могла не зашкодити її здоров’ю. Катерина Семенівна вже не могла жити одна: її параліз увало.Приїхали до неї її сини і стали вирішувати: що їм робити з матір’ю? Вирішили, що у кожного сина вона буде жити по місяцю. Згодом стан Катерини Семенівни став погірш уватися. Вона навіть перестала говорити. Невістки не хотіли за нею доглядати, сини теж. Чи не потрібна була їм їх стара мати. Забули вони все те добро, яке вона зробила для них. Забули сини, скільки безсонних ночей провела їх мати.

Забули невістки, що свекруха виростила і виховала для них чоловіків, що вона виростила і онуків своїх. Все забули. Стали невістки і сини сваритися між собою. Тепер вони передавали мати один одному як непотрібне тягар. Катерина Семенівна хоч і не говорила, але все розуміла. Їй було дуже бол яче від поведінки своїх синів.Одного разу молодший син повинен був їхати відпочивати, але була якраз його черга забирати матір до себе. Він забрав матір у середнього брата і привіз її до свого старшого брата.Старший брат йому навіть двері не відкрив. Всю ніч просиділа мати на сходовому майданчику в інв алідному кріслі.

Всю ніч вона гірко проплакала, згадуюче своє важке життя. Вона пам’ятала, як мало спала, як майже не відпочивала. Вона все робила для того, щоб її діти ні в чому не мали потреби. А вони про все це забули. Як же так можна ?! І материнське серце не витримало такого бо лю.До ранку Катерина Семенівна поме рла.Діти! Бережіть своїх батьків! Чи не заподіювати їм болю! Пам’ятайте, скільки вони зробили для вас! Телефонуйте, приїжджайте до них. Будьте уважні до своїх батьків. Даруйте їм свою любов і ласку.Пам’ятайте, ваші діти йдуть за вашим приклад. Як ви ставитеся до своїх батьків, так ваші діти будуть ставитися і до вас, коли ви постарієте.